>Дарʼя Свиридова, правозахисниця, заслужений юрист України >Михайло Третьяков, керуючий партнер Адвокатського об’єднання AZONES
В 2021 році Верховною радою України було прийнято, так званий, Закон про воєнних злочинців (законопроект №2689). До його розробки долучилось чимало юристів практиків та науковців, які тривалий час працюють з темою міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. З червня 2021 року він перебуває на підписі у Президента. Однією з новел законопроекту було запровадження принципу універсальної юрисдикції. Хоча Президент не ветував зазначений текст, разом з тим невідомо чи він буде підписаний Головою держави. Тим паче, 15 квітня 2022 року Кабміном на розгляд Верховної Ради України було направлено по суті альтернативний проект закону №7290. В нього перенесено багато положень, передбачених раніше законопроектом №2689, однак, з незрозумілих причин, було виключено положення про імплементацію принципу універсальної юрисдикції.
Питання про його втілення в українському законодавстві постало одразу після початку російської агресії 2014 року. Але особливої гостроти потреба в нормах, які запроваджував законопроект №2689, набула в світлі нового етапу збройної агресії РФ, що розпочався 24 лютого 2022 року.
Світ сколихнули факти жахливих злочинів проти людяності, що були скоєні збройними силами Російської Федерації. Обкладинки світових видань опублікували фотосвідчення воєнних злочинів з Ірпеня, Бучі та Гостомеля на Київщині. Кількість таких злочинів невпинно зростає кожного дня. Так, 8 квітня 2022 року з ракетного комплексу “Точка-У” було здійснено удар по залізничному вокзалу Краматорська, внаслідок якого більше сотні поранених та десятки загиблих. 28 квітня цього ж року під обстріли знову потрапив Київ. Зі звільнених територій Сумської та Чернігівської областей продовжує надходити інформація про нові факти катувань та вбивств цивільного населення. Масштаб звірств, що відбуваються в Маріуполі, та на інших окупованих територіях, ще доведеться осягнути.
Світові лідери говорять про безпрецедентний масштаб розправ над мирним населенням в Європі після Другої Світової війни. Деякі з них вже навіть заявляють про геноцид українського народу. Зокрема, президент США Джо Байден, президент Колумбії Іван Дуке та канадський премʼєр Джастін Трюдо.
Наразі, за допомогою універсальної юрисдикції провадження щодо злочинів в Україні відкриті в 7-ми країнах: Естонії, Іспанії, Литві, Німеччині, Польщі, Франції та Швеції. Крім того, нещодавно, в Австрії теж заявили про можливість відкриття провадження щодо воєнних злочинів в Україні. Отже, виключна жорстокість за наслідками агресії РФ змусила інші країни розпочати власні розслідування щодо міжнародних злочинів в Україні та внести свій вклад у здійснення правосуддя. Це стало можливим саме завдяки імплементації принципу універсальної юрисдикції в національних законодавствах цих держав.
Так само й Україна, з часом, завдяки впровадженню універсальної юрисдикції змогла би переслідувати міжнародних злочинців за тяжкі міжнародні злочини, такі як геноцид, воєнні та злочини проти людяності. Зокрема й щодо осіб, які здійснили такі злочини проти громадян України в інших державах.
Що таке універсальна юрисдикція?
Одним з наріжних каменів стародавнього морського права була заборона піратства. Пірати вважалися hostis humani generis (вороги людства). Через те, що їх злочинна діяльність становила однакову загрозу для всіх, а діяли вони поза межами будь-яких юрисдикцій, держави під час винесення покарання не зважали на національність піратів. Хоча сьогодні значення терміну hostis humani generis дещо змінилося, але цей історичний факт є мабуть першим прикладом втілення принципу універсальної юрисдикції.
Іншими словами, застосування принципу універсальної юрисдикції відображає намагання міжнародної спільноти сприяти покаранню злочинців, масштаб злочинів яких становить загрозу для всіх держав світу, незалежно від їх громадянства та місця скоєння злочину. Сьогодні такі злочини набагато страшніші за піратство: геноцид, агресія, злочини проти людяності, воєнні злочини. Разом вони називаються міжнародними. За даними Amnesty International тією чи іншою мірою 147 з 193 держав світу (біля 76%) запровадили універсальну юрисдикцію. Зокрема, слова “тією чи іншою мірою” вжиті тому, що підхід до застосування універсальної юрисдикції у багатьох держав в деталях відрізняється.
Так, в академічному середовищі підходи до використання універсальної юрисдикції прийнято поділяти на умовний та безумовний. Приклад першого Австрія, де для порушення кримінальної справи проти іноземця за фактом скоєння ним воєнного злочину в іншій країні, є обовʼязковим його перебування на території Австрії. В 2018 році, за позовом двох сирійських біженців, австрійські правоохоронні органи розпочали розслідування щодо колишнього бригадного генерала сирійської армії Халеда Аль Халібі, який перебуває на території Австрії з 2015 року.
Натомість, в Німеччині для відкриття кримінальної справи, за фактом скоєння воєнного злочину іноземцем в іншій країні, підозрюваному не обовʼязково перебувати в Німеччині. Простіше кажучи, німецькі правоохоронні органи можуть переслідувати за міжнародні злочини будь-кого, де би ці злочини не були скоєні і де б не перебував їхній винуватець. Німеччина, зокрема є одним з лідерів щодо використання принципу універсальної юрисдикції. Так, Німеччина першою винесла вирок за злочин геноциду щодо бійця “ісламської держави” в листопаді 2021 року. А також першою засудила сирійського полковника за злочини проти людяності на початку 2022 року. Обидва отримали довічне та не мали відношення до Німеччини. Ці приклади наочно демонструють як працює принцип універсальної юрисдикції.
Чому Україні необхідно впровадити цей принцип?
Дотепер Україна була здебільшого осторонь міжнародного кримінального правосуддя. Останні ж роки після початку російської агресії населення нашої країни чи не найбільше в світі потерпає від системних страшних злочинів. Але вимагати у світу відповідальності для росіян та не запровадити принципи універсальної юрисдикції самим — це непослідовна позиція. Така вибірковість буде незрозуміла нашим партнерам і заважатиме здійсненню безумовного правосуддя. Крім того, впровадження універсальної юрисдикції обумовлено виконанням Україною Угоди про асоціацію з ЄС та є ще одним кроком до дотримання Женевських конвенцій.
В Угоді про асоціацію, зокрема йдеться про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду, передумовою для роботи якого є й втілення універсальної юрисдикції. Крім того, згідно з положеннями чотирьох Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року Україна має обов’язок переслідувати всіх воєнних злочинців без огляду на їх громадянство. Втілення в національному кримінальному законодавстві принципів універсальної юрисдикції дозволить дотримуватися цих норм та стати частиною цивілізованого світу, для якого правосуддя за міжнародні злочини не пусті слова.
Отже, універсальна юрисдикція дозволяє переслідувати воєнних злочинців де б вони не скоїли злочин, та робить для них неможливим пошуки безпечного місця, щоб сховатись від правосуддя. Україна, імплементувавши в національне законодавство прицнип універсальної юрисдикції (зокрема, й внісши відповідні зміни до законопроекту №7290), зможе вкотре підтвердити свою відданість міжнародному праву та стати частиною простору “небезпеки” по всьому світу для міжнародних злочинців чи то учасників різноманітних приватних військових компаній. Наприклад, військовослужбовців РФ, злочинний шлях яких розпочався ще в Сирії, та, на жаль, продовжується в Україні.
